(c) Буковина online

Книжковий протест під будинком із левами та Про повагу до людей

Mon, 21 May 2012 18:21:28 GMT

Книжковий протест під Обласною радою зібрав близько 100 людей різного віку із книгами та плакатами (багато фото у альбомі за посиланням). Тривав добру годину, протягом якої активність протестувальників не спадала аж до завершення акції.
Сергій Василюк (Тінь Сонця) реально підтримав протест, його участь дуже додала настрою; крім того, він став таким собі змістовним (дуже навіть змістовним) переходом між різними частинами заходу.

Добре відчувається, коли люди чи “зігнані”, чи “проплачені” – тим більше приємно бачити людей, які прийшли тому що дійсно хотіли прийти; і принесли з собою книгу, принесли з собою плакат.
Кілька разів частина учасників намагалися розпочати скандування “Папієва геть”, але ведучий дуже їх просив цього не робити, тому що протест не політичний. До речі, образ ведучого під “Anonymous” – дуже влучний, виглядало круто:)

Хочеться трошки поділитися думками і враженнями від самого цього конфлікту. Думаю, усе почалося з неповаги до людей. До людей взагалі і до директорів книгарень зокрема. Коли ініціатори запропонованого проекту рішення просто взяли і подали його. Чому було не виявити повагу до директорів книгарень і перед цим із ними не поспілкуватися?
Якщо, наприклад, дійсно є бажання покращити ці книгарні. Що може бути простіше? Покликати директорів і запитати – шановні, ви в цій сфері стільки років, давайте думати як покращити стан справ.
Чи якщо дійсно є бажання просто роздерибанити приміщення. Що може бути простіше? Не чіпайте Марину Лібанову і дерибаньте собі наздоров’я – такого розголосу не було б. Але ж хто така Марина Лібанова щоб з нею рахуватися? – отепер знають хто така Марина Лібанова і чому з нею не рахуватися собі дорожче.

Далі – більше, помилка на помилці. Чому було викликати вогонь не себе представникам ОДА? Нічого не знаємо, це проект рішення облради, якщо облрада прийме то змушені будемо виконувати – мовляв, наша справа маленька. І ж не посперечаєшся! Але ні – треба заяви якісь робити, галасу здіймати, підливати масла у вогонь коли своя ж стодоля горить. А ота ганьба з робочою групою яка ні разу не робоча?
А пан Гайничеру, який сьогодні тікав від людей? Я не можу собі уявити, щоб отак тікав Іван Шилепницький.

Перед будівлею сотня людей скандують, пісень співають – а з-за дверей лиш ось таке:

Знову покаже Інтер, знову покажуть місцеві телеканали, знову напишуть місцеві газети, уже давно новинні портали про це написали, далі соцмережі гудять.
І що робити далі? Знімати з розгляду чи голосувати проти – якось невдобно: ніби й усі вже заявили, що без реорганізації ніяк, задню вмикати ніби й пізно.
Розпочинати реорганізацію? – ну так доведеться дійсно реорганізувати книгарні в книгарні, бо надто вже публічною стала ця справа. І все одно потім запитають – а де рентабельність, де ефективність, де прибутковість нових реорганізованих книгарень? Де та рентабельність, якої в принципі бути і не могло?

Мабуть, найкраще, що зараз можна зробити – зробити, нарешті, те, з чого варто було починати. З поваги до людей. Піти до директорів і говорити з ними. І говорити з ними як з людьми, а не як з непотребом. Більшість із них тоді легко погодяться і на реорганізацію, і на ліквідацію, і на що завгодно.
А якщо вже треба тримати фацу і “не піддатися” на тиск – можна проголосувати за це рішення, але потім його просто не виконувати. Це зовсім нескладно – он, у нас ціла Регіональна програма розвитку малої гідроенергетики Чернівецької області на 2011-2015 роки, прийнята обласною радою, яку представники ОДА публічно заявляють, що виконувати не збираються. Попередньо, звісно ж, потрібно зробити те, з чого завжди варто починати. З поваги до людей.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Афіша театру ім. О.Кобилянської на ТРАВЕНЬ 2012 року

Sun, 13 May 2012 14:16:42 GMT

УВАГА, зверніть увагу, зміни!
27 травня – Кішчин дім та Ілюзії вальсу.

Зверніть увагу,
18.05. 19.00 Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв». Вистава «Люкс для іноземців»
24-25.05 . Гастролі Національного академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької
28.05.19.00 Санкт-Петербурзька оперета. Вистава «Летюча миша»

субота

18.30

тривалість вистави – 2 год.

КАЙДАШЕВА СІМ’Я

трагікомедія на дві дії

І. Нечуй-Левицький

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

18.30

тривалість вистави – 2 год. 10 хв.

КАРЛСОН, ЯКИЙ ЖИВЕ НА ДАХУ

музична казка

ПРЕМ’ЄРА

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

музична комедія на дві дії

А. Ліндгрен

Г.Квітка-Основ’яненко

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

18.30

тривалість вистави – 1 год. 30 хв.

ЯК НАСТУНЯ ЛЕДЬ НЕ СТАЛА МАРОЮ

музична казка

ТУСТЕП І РІЗНИЙ «МОТЛОХ»

лірична комедія на дві дії

В. Ілюхов

Р. Байєр

субота

18.30

тривалість вистави – 2 год. 20 хв.

СОЛОДКА ДАРУСЯ

драма на три життя

за М. Матіос

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

18.30

тривалість вистави – 1 год. 30 хв.

КІШЧИН ДІМ

музична казка

ЯК КОЗАМ РОГИ ВИПРАВЛЯЮТЬ, або ПРИБОРКАННЯ НОРОВЛИВОЇ

фрашка (жарт)

С. Маршак

Ю. Федькович

В. Шекспір

субота

18.30

тривалість вистави – 1 год. 40 хв.

ІЛЮЗІЇ ВАЛЬСУ

мелодрама

за О.Кобилянською

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

18. 30

тривалість вистави – 2 год. 30 хв.

</p>

КІШЧИН ДІМ

музична казка

ІЛЮЗІЇ ВАЛЬСУ

мелодрама

С. Маршак

за О.Кобилянською

червня

субота

12. 00

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

18. 30

тривалість вистави – 2 год. 10 хв.

ЗАКРИТТЯ 81-го ТЕАТРАЛЬНОГО СЕЗОНУ

КІШЧИН ДІМ

музична казка

ПРЕМ’ЄРА

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

музична комедія на дві дії

С. Маршак

Г.Квітка-Основ’яненко

Квитки продаються у касі театру за адресою: вул. М. Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 15.00 до 19.00
dramtheater.cv.ua
(с) Наталка Федорович, завліт Театру

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Битва націй 2012, відеотрансляція

Sun, 29 Apr 2012 17:27:35 GMT

Пряма трансляція з Битви націй 2012, Варшава, 30 квітня – 3 травня (обіцяють початок трансляції десь об 11:00 30 квітня):

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Шельменко-денщик, прем’єра не без трусів

Sun, 22 Apr 2012 13:16:52 GMT

Класична постановка, мабуть, дещо “розбавить” репертуар Театру з його недавніми експериментами.

Добре знаний твір, жива музика на сцені, гарні декорації, костюми – простий секрет завжди актуальної вистави. Із тих, які варто мати в репертуарі.
Глядачі (майже повна зала), здається, вподобали нову виставу. Багато сміялися, після антракту (суб’єктивно) ніхто не втік. Дуже гарний образ Лопуцьковського, розкішна Аграфена Семенівна (а у нас в Петербурге…), цікава Евжені (“машермери”). Можливо, надто звичний образ “злої” доньки Тпрунькевича.
Були співи під оркестр – здається, вони звучали краще, ніж раніше (раніше часто через гучну музику було важко слухати пісню). Дуже вдале рішення з оркестром на сцені: коли він не грає – не заважає і не відволікає увагу. Музиканти класно “зіграли” свійських тварин, теж цікаве рішення.

Скворцов (племінник генерала!), капітан російської армії з досконалою (звісно ж) французькою та зверхнім ставленням до малоросії і малоросів (“Присенька, право, очень мила; имеет странности, но я, женясь, с моими кузинами ее перевоспитаю…”) – однозначно не був схожим на такого. Було б добре, якби він говорив російською все ж без “малороського” акценту. Цікаво як виглядатиме у цій ролі інший актор. Прісенька також не виглядала переконливо – втім, історія ніби й розгортається довкола цих персонажів, але на сцені вони не були визначальні.

Розважальний момент зі злою донькою Тпрунькевича – “на любителя”. Хоча “мущіна, виключи мабілу” (не пам’ятаю дослівно) глядачам явно сподобалося.

Денис Поліщук, як завжди, опинився без штанів. Уже добра, так би мовити, традиція – Денис Поліщук в трусах. Втім, глядачам (як і минулого разу) дуже навіть сподобалося. Крім того, стилістика нижньої білизни його персонажів може стати надійним індикатором “класичності” чи “сучасності” постановки – для тих, хто в цьому не надто чи в разі якихось сумнівів.

Не дуже класичний персонаж – Смерть з косою (здається, справжньою). Вносила неабияке пожвавлення серед глядачів. Правда, залишилася ні з чим – хоча дуже вболівала коли хтось мав публічний намір звести рахунки з життям.

Як бачимо, постановка дійсно класична:)

Багато фото дивимось в альбомі на ФБ.

Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко
Художник-постановник – Наталія Руденко-Краєвська
Диригент – Володимир Шнайдер
Хормейстер – Тетяна Д’яченко
Балетмейстер – Денис Орновицький

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Iforum 2012, четвертий український форум інтернет-діячів

Wed, 18 Apr 2012 14:43:42 GMT

17 квітня в Києві в Міжнародному виставковому центрі відбувся четверний український форум інтернет-діячів. Цей захід зібрав під одним дахом більше трьох з половиною тисяч учасників. Більшість з присутніх це молодь, яка вже активно працює в ІТ галузі або ж ті хто збирається, але не знає з чого почати.

Форум проходив в п’ять паралельних потоків: інтернет-бізнес, інтернет-реклама, соціальні медіа, інтернет технології та потік без назви, який включав в себе позапрограмні заходи такі як прес-конференції, майстер-класи доповідачів, навчальні семінари та презентації.

Крім того по периметру виставкового центру розкинулись стенди відомих (і не дуже) ІТ-компаній, які заманювали учасників форуму різноманітними конкурсами з призами, спеціальними пропозиціями та красивими дівчатами модельної зовнішності :)

Тепер коротко про найцікавіші моменти доповідей, на які встиг потрапити.

Вступне слово взяв Олександр Ольшанский (президент холдингу Internet Invest Group). Зокрема, він зазначив, що на даний момент такі багатства як корисні копалини стають відігравати все меншу роль в благополуччі країн. Країни почали конкурувати в сфері розвитку інформаційних технологій, створюючи умови на законодавчому рівні, стимулюючи працівників галузі матеріально. Такий інтерес зумовлений тим, що ринок контенту на даний момент більший від ринку зброї та нафти разом узятих.

Доповідач зупинився на гострому питанні відсталості законодавства України про права на інтелектуальну власність в інтернеті. Зараз існує реальна небезпека ухвалення закону за яким, якщо Вас запідозрять у піратстві, відповідні органи будуть мати право вломитись у Ваш дім, вилучити комп’ютер і при виявленні на ньому неліцензійної продукції власнику загрожує цілком реальний тюремний строк. Мова йде про законопроект під номером 6523. Від його ухвалення може постраждати кожний дев’ятий з десяти українських інтернет-користувачів.

Далі доповідав Мохаммед Гавдат (представник Google). Його виступ базувався на порівняні технологій минулого та сучасності, показавши тим самим наскільки стрімко розвиваються технології. Почав з того що сучасні смартфони за показниками процесорної потужності та об’єму оперативної пам’яті перевершують ноутбуки випущені всього декілька років тому. Згадав він також про швидкість модемного доступу до інтернету в його молодості і про те, що його син скаржиться на занадто повільний інтернет в 30 Мб/с.

Далі трішки статистичної інформації:
●       протягом 2000 року було зроблено близько 80 мільярдів фотознімків (на всі фотоприлади), у 2011 році – 3,5 трильйони;
●       85% населення планети має доступ до мобільного зв’язку, проте лише 80% живуть в електрифікованих домах;
●       в Індії більше людей мають доступ до інтернету ніж тих, хто має вдома туалет;
●       щодня народжуються близько 490 000 немовлят і активовується 850 000 Android-смартфонів;
●       пошуковим сервісом Google користуються більше 2 мільярдів людей щодня і кожного дня 16% пошукових запитів нові;
●       на YouTube щохвилини завантажується 60 годин відео;
●       близько 1 мільйона iPhone було продано за перший вікенд продажів, а соціальна мережа Google+ виросла до 10 мільйонів за тиждень (більше 100 мільйонів за півроку);
●       для проведення інтернету в більшість домів знадобилось 15 років, а для телебачення цей строк становив 100 років;
●       кожен десятий кіт в США має свою сторінку в Facebook.

Також в доповіді зазначалось, що економіка та інтернет дуже тісно пов’язані:
● у Великобританії компанії які не мають інтернет-сайтів зростають до 4-8 разів повільніше за своїх конкурентів;
● від 0,8 до 6,3% ВВП (залежно від країни) створюється з допомогою глобальної мережі.

Далі представник Google розповів що в сучасному світі є можливість визначати результати результатів голосувань ще до їх закінчення. Наприклад, результат пісенного конкурсу Євробачення можна дізнатись за кількістю пошукових запитів – люди шукають пісні, які їм сподобались.

Не обійшлося без легкої реклами продукту компанії навколо якого вже давно роїться багато чуток. Мова йде про окуляри доповненої реальності. Доповідач показав рекламний ролик та пообіцяв що найближчим часом нас чекає ще багато технологічних проривів.

Євген Галкін (Google Україна) розповідав про медійну мережу Google (Google Display Network) та її можливості в просуванні сайтів та розвитку інтернет-бізнесу. Цей сервіс дозволяє розширити Вашу рекламну кампанію на 3 мільйони сайтів що входять до цієї мережі. Замовлена Вами реклама завжди релевантна, оскільки вона підбирається відповідно до ключових слів на сторінці, тому вона показується лише зацікавленій аудиторії.

Є можливість показу реклами лише у певних географічних регіонах. Це може бути важливо у випадках малих інернет-магазинів, що працюють лише в декількох містах. Існує опція відображення реклами на сайтах певної тематики з близько 1500 варіантами для вибору.

Серед іншого є вбудований редактор медійної реклами, налаштування часу доби відображення реклами, виключенння зі списку певних сайтів, на яких небажана поява Вашої реклами, налаштування частоти показу реклами одному й тому ж самому відвідувачу, деталізовані звіти про ефективність вкладення коштів в рекламні кампанії. Для використання всіх цих можливостей даного інструменту компанії варто лише зареєструватись в Google AdWords.

Відповідаючи на питання залу представник Google запевнив що дані акаунтів користувачів сервісів Google ніяким чином не використовуються задля забезпечення таких рекламних кампаній.

Ігор Ашманов (Ашманов і Партнери) розповів про інтернет-маркетинг на різноманітних платформах в мережі та поза нею. Як виявилось, платформою може бути як інтернет-сайт так і реклама на асфальті і навіть комп’ютерний вірус. Маркетологи знаходять кожного разу нові (як легальні так і не дуже) шляхи доставки інформації про продукт до споживачів. Доповідач показав на конкретних прикладах еволюцію платформ і що кожна з них у своєму розвитку прямує до автоматизації та безкоштовного доступу до контенту. Зазначив також що просуванням продукту на різних платформах мають займатись різні люди. Тобто в компаніях повинні бути фахівці по кожній платформі окремо.

Сергій Петренко (генеральний директор Янедекс.Україна) поділився деякими елементами системи розробки продуктів з власного досвіду. Зокрема порадив кидати роботу над сервісом якщо за місяць немає готового прототипу, користуватись лише існуючими вже інструментами і не намагатись заново винайти велосипед, оскільки на таке потрібно багато ресурсів.

Промова Слави Баранского (співвласник компанії Буферна Бухта) була дуже надихаючою. Він дав загальні настанови новачкам в галузі ІТ зі створення власних продуктів та подальшої їх реалізації.

Ключові поради:
●       створюйте те, в що самі вірите;
●       продукт має бути sexy;
●       користуйтесь усіма доступними платформами для просування;
●       не бійтеся конкурентів якщо впевнені в своїй ідеї;
●       перевіряйте гіпотези на практиці;
●       уникайте партнерів (робіть все самі);
●       працюйте з тими з ким Вам подобається працювати;
●       демонструйте свою віру в продукт світу;
●       наймайте найкращих, а не лояльних;
●       не хворійте.

Бас Годска (директор з маркетингу KupiVIP .ru, засновник Acrobator.com) в своєму короткому виступі закликав завжди робити нові помилки, тобто пробувати і не боятись втрачати гроші на невдачах. Невдачі приносять досвід, який цінніший за втрачені мільйони.

Перше на що звертає увагу інвестор під час розгляду вашої ідеї це команда – зазначається у доповіді Олени Владімірскої (засновник PRUFFI.ru). Саме від правильного підбору правильних людей залежить успіх справи. Олена радить ніколи не розміщувати вакансію на потрібну Вам людину для реалізації стартапу. Замість цього потрібно шукати її серед друзів, друзів друзів і так далі. Аж допоки не знайдете. При чому попередила що 90% відгуків на Вашу пропозицію буде шлаком.

Також доповідач радить не наймати друзів, не роздавати частки компанії, яка ще не працює (ви можете втратити мільйони), намагатись реалізувати ідею командою з не більш ніж 3-4 людини бо це головний принцип побудови стартапів – мобільність.

Форум закінчився підведенням підсумків та роздачею призів від спонсорів.

Через велику кількість потоків та доповідачів було важко потрапити на всі цікаві для себе доповіді, тому довелось вибирати виходячи з імен виступаючих та тем доповідей. Решту інформації доведеться знаходити в відеозаписах форуму. Організатори обіцяли викласти матеріал через кілька днів по завершенні.

Загалом враження від форуму позитивні. Деякі незручності створювала відсутність доступу до інтернету. Wi-Fi на форумі звичайно працював, але пропускної спроможності обладнання виявилось недостатньо. Порадувала величезна кількість різноманітного печива (близько 500 кг), 15 кавових машин, бутильована вода, столики (для того щоб всім цим поласувати), та зона відпочинку з м’якенькими пуфиками.

Головною метою проведення таких форумів, думаю, є не стільки доповіді “бувалих”, хоча вони й дуже корисні, а можливість учасників поспілкуватись з доповідачами, задати питання, поділитись ідеями і навіть знайти інвестора для своїх грандіозних проектів.

Сергій Гатеж (@gatezh) для Буковина онлайн

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Жан Побе, кіноклуб Картон: хочу, аби кіно сприймалось як вид мистецтва, а не як засіб розваги

Tue, 17 Apr 2012 15:37:41 GMT

Жан Побе. Якісь формальності про себе говорити, мабуть, не хотілося б. Освіта вища, ІТ-сфера. Якщо абстрактно, то мою зайнятість можна поділити на три частини: заробіток грошей прийнятним для власного світогляду способом, сприяння/допомога тим, хто створює (мистецький менеджмент/організація) та продукування власного. Всі три напрямки вважаю для себе обов’язковими. Кожен ж з них, за умови відсутності двох інших, вважаю безглуздим або нездійсненним. Також займаюсь алтимат фрізбі (це такий командний вид спорту з літаючим диском). Люблю подорожувати. Роблю тільки те, що подобається і те, чого хочеться. Надіюсь так буде завжди. [більше про Жана Побе тут - ред.]

Місію кіноклубу Картон можемо бачити у маніфесті (vk.com/topic-21876799_26433179); що б ви до цього додали? Чи, може, сформулювали щось простіше, менш сухою мовою?

По-перше я прагну створити якісний осередок, довготривалий продукт, в якому важлива кожна деталь. По-друге хочу, аби кіно не сприймалось як скороминуща розвага, а саме як вид мистецтва, дуже цікавий вид, адже є синтетичним, з безліччю можливостей. Я планую, що відвідування кіноклубу буде цікавим як тим, хто знається на кінематографі (поскільки показуємо або не надто відомі, або відомі в певних колах фільми), так і тим, хто тільки починає пізнавати (адже демонструємо і те, що вже стало класикою чи підручниками для спец. ВУЗів).

Також хотілося б засобоми соціальних мереж чи блогу сповіщати підписників/відвідувачів кіноклубу про актуальні кіноподії, кіноновини, тощо.

Звідки у вас естетичний кіно-смак, як він формувався; звідки ви знаєтесь на кінематографії?

Довгий час цікавлюсь кіно, читаю тематичну літературу, відвідую відповідні ресурси, намагаюсь переглядати якомога більше фільмів. Певний досвід та деякі переконання і сформували смак, погляди. Знатись на кінематографі і мати естетичний смак це ДЕЩО різні речі.

Картон – кіноклуб, тобто передбачає якесь членство; скільки наразі членів кіноклубу, яким чином це членство встановлюється і визначається?

Наразі Картон — неформальний осередок, членства немає. Якщо така необхідність визріє, то будуть визначені умови, правила, можливості та обов’язки для членів.

Щодо місць показів. За останні кілька місяців ви змінили кілька місць показів (Світ-арт, Німецький дім) – чому? Вони були непідходящими, чи вони відмовилися від співпраці? Літкафе – це «надовго», як думаєте? Вам тут подобається, зручно проводити покази, місця не мало?

Точніше кав’ярня „Золотий дукат”, а не галерея. Так, дана кав’ярня чисто технічно була не надто підходящою (це пов’язано з встановленням екрану). Зал Німецького Дому — прекрасне місце для кіноклубу, проте наразі саме найзручнішим і найзатишнішим для нас є Literatur Cafe. І ми там, думаю, надовго. Не бачу ніяких причин, чому б наші покази могли проходити деінде. Місця для щотижневих показів абсолютно достатньо(кав’ярня вміщує 45 чоловік). Покази конкурсних програм якихось фестивалів звісно відбуватимуться інших місцях, в більших залах.

Скільки в середньому людей приходить на ваші покази? Який їх середній вік? Чи відбуваються потім якісь активні обговорення?

Від 25 до 45. Зазвичай 30-35. Середній вік, як на мене, 20-23 роки. Точно сказати не можу.

Так, обговорення вже стали невід’ємною частиною показів, що тішить.

«Картон» досить співзвучно з «Компот» – це випадковість? Чи ходили ви на покази короткометражок від «Компоту» в Шепетівці, чи він надихнув вас якось на створення власного кіноклубу?

Співзвучно? А Apple та Аriston теж співзвучно? Бо починаються з однакової літери? Звісно, випадковість. Так, був на кількох показах. Ні, не Компот надихнув. Надихнула діяльність кіноклубів, що діють в Києві, Львові та інших містах. Ну, і звісно ще „надихнув” пустуючий кінотеатр в Сторожинці, адже саме там був створений і більше року діяв Картон, а лише опісля переїхав до Чернівців, хоча більшість думає, що наш кіноклуб щойно створений і молодий. (ось список всіх показів, що відбулись за різних схем в різних місцях: http://bukovynaonline.com/vk.com/topic-21876799_26434087)

Необхідно зауважити також, що порівняння Компоту і Картону є некоректним, адже перший спеціалізувався тільки на короткометражному кіно одного фестивалю, а останній є широкопрофільним, має більше цілей і є саме кіноклубом в повній мірі. Формат ж Компоту був близький скоріше до формату кінотеатру. Але кінотеатру якісного, за що організаторам, звісно, всі мали б бути дуже вдячні. Насправді мені особисто дуже шкода, що наразі Компот недіючий.

Як люди дізнаються про покази – тільки із ВКонтакте? Чи ви ще якось поширюєте інформацію про кіноклуб і про покази?

Так. Дізнаються, в основному, з соціальної мережі, бо це впершу чергу найефективніше. Крім того в кожній конкретній зустрічі/описі показу завжди є цікава інформація про фільм, багато посилань на статті про режисера, цікаві цитати, тощо.

Також ми поширюємо інформацію про кіноклуб засобами поліграфічної реклами.

Ну, і для постійних відвідувачів створена можливість підписки на СМС-розсилку задля нагадування в день кожного показу: vk.com/topic-21876799_26461342

Картон позиціонує себе як некомерційний кіноклуб. Чи є безкоштовними покази? Якщо ні, то яка їх вартість?

Так, наразі покази є безкоштовними. Обов’язковий клубний внесок був встановлений лише не період діяльності кіноклубу в залі Німецького Дому. Він становив 5 грн, що дозволяло хоча б частково покривати витрати кіноклубу (оренда залу, проектора, СМС-нагадування, і т.д.). До цього періоду вхід був завжди вільним, а витрати покривались моїми власними засобами та благодійними внесками.

Кіно, яке ви показуєте – ви враховуєте побажання членів кіноклубу, чи це усе ж більше ваш власний вибір? Чи прислухаєтеся ви взагалі до побажань, порад тощо від глядачів?

Вибір фільмів, що демонструються кіноклубом, базується на моєму естетичному смаці, проходить кілька так званих фільтрів (якість, актуальність, відповідність схемі, тощо). Поки порад я не отримував, відвідуваність кількісно стабільна або й зростаюча. Тим більше поки не бачу від кого можна отримати якісну/обгрунтовану пораду чи побажання. Плюс стовідсотково впевнений у тому, що обираю для показів, оскільки приділяю цьому багато часу та враховую досвід, помилки, напрацювання багатьох кіноклубів України та країн колишнього СРСР. Якщо в подальшому будуть вартісні побажання, — обов’язково прислухаюсь.

Кіно, яке ви показуєте – ви берете його з торентів чи файлообмінників, тобто це піратська продукція?

Так. Фільми в основному беруться з інтернету, проте є винятки (наприклад фестивальні покази)

Чи є у вас конкретний план розвитку кіноклубу як організації до кінця цього року, чи можете поділитися якимись моментами? Наприклад, може, у вас тривають перемовини з фестивалями абощо? Може, у вас у планах є якісь зміни формату тощо?

Найближчим часом покази відбуватимуться за поточною схемою.(принаймні протягом двох наступних місяців)

1-ий Чт міс. – Абсурд і снування. Смерть як єдине незаперечне
2-ий Чт міс. – Чоловіче/жіноче. Щастя не найголовніше
3-ій Чт міс. – Мистецтво заради мистецтва. Втечі і сублімація
4-ий Чт міс. – Людина людині. R сам, Я з усіма

Покази конкурсних програм фестивалів плануються, мабуть, на літо. Домовленності в принципі вже є. Яких саме фестивалів оголосимо трохи згодом.

До речі ми вже демонстрували наприклад фільми-фіналісти Ірпінського міжнародного кінофестивалю vk.com/event27950728, хоча на той час про це мало кому було відомо і все проходило у дуже камерній атфосфері.

Чи будуть у кіноклубу літні канікули?

Ні. Канікул не буде. Працюватимемо без перерв.

Чи достатньо вам представництва ВКонтакте, не маєте намір створити сайт, вийти в інші соцмережі?

Поки достатньо. Сайт, можливо, і створимо, проте саме зараз у мене немає на це часу. Щодо інших соц мереж, то, чесно кажучи, з часом хотілося б, аби кіноклуб не залежав від соц мережі, як ЗМІ, а всі вже й по замовчуванню знали про покази, звикли до них.

Чи задоволені ви тим, як розвивається кіноклуб? Тим, як він функціонує зараз? Чого, на вашу думку, йому ще бракує?

Все відповідає моїм сподіванням і планам. Та незважаючи на це, буду робити все можливе, аби Картон ставав кращим. Мені хочеться аби глядач був більш вимогливішим, досвідченнішим в сфері кіно, хоча розумію, все буде з часом.

Хто ваша аудиторія зараз: це така аудиторія, яку ви і хотіли? Чи будете намагатися достукатися і до якоїсь іншої? Якщо так, то яким чином, через які канали комунікації?

Не можу сказати, що мені хотілося якоїсь конкретної аудиторії відразу, в першу чергу створювався осередок. Аудиторія відфільтрується, утвориться сама по собі за сприяння діяльності кіноклубу. Я, думаю, що вже є когорта людей, які розуміють для чого це все і цінують. До всіх інших ж достукатися можна лише поступовим, поетапним і стабільним функціонуванням клубу.

Які критерії успіху кіноклубу ви приймаєте для себе? Що має статися, щоб ви відмовилися від роботи над проектом?

Перший критерій — постійний розвиток, вдосконалення, поетапних змін, вигадування чогось нового. А саме: нових схем, нових підходів, нестандартних показів, нових зв’зків.

Другий — стабільно зростаюча аудиторія, відфільтровування аудиторії.

Кіноклуб це довготривалий/неодноразовий проект і, аби сказати, що він відбувся, необхідно, щоб діяв якийсь певний час, випрацював аудиторію, можливо змінив ставлення певної кількості людей до кіномистецтва, тощо.

Поки часу у мене вистачає, отже, немає нічого, що могло б стати причиною відмови від роботи.

Що ще хотіли б додати про кіноклуб?

Кіноклуб «Картон» є однією з складових частин більшого, об’ємного проекту «Дзестра», інформація про діяльність і плани котрого з’явиться найближчим часом.

Інтерв’ю взяв Микола Костинян для Буковини онлайн, публікується в повному обсязі
фото і лого надані Жаном Побе; а також довідкові матеріали:
Ноосфера кіноклубів,
Мария Муратова: «Украинский зритель разучился самостоятельно мыслить»

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Ювілейний 20-й #Sziget! Квитки уже в продажу:)

Thu, 05 Apr 2012 11:04:32 GMT

6-13 серпня 2012 року, Будапешт, ювілейний 20-й фестиваль Sziget!
Квитки можна придбати онлайн на цій сторінці. УВАГА, на сторінці з продавцями квитків у Європі вказано, що в Україні офіційний сайт представників фесту www.sziget-festival.com.ua – але він НЕ працює.

Окрім уже знайомих виконавців (повний перелік тут) виступатимуть і “свіжі”, ось невеличке їх відео-представлення:

А також класне відео як виглядає фестивальне у прискореному режимі:

Дивимося фото і враження від наших чернівецьких, які побували на фесті минулого року;

Слідкуйте за останніми новинами у офіційних представництвах Sziget:

http://www.facebook.com/SzigetFestival

http://twitter.com/szigetofficial

http://www.youtube.com/user/szigetofficial

Хто планує їхати? Sziget це і так Подія, а 20-й ювілейний февстиваль – важко навіть уявити:)

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Українській книзі 10 років. Шкода Літкафе

Tue, 03 Apr 2012 17:11:53 GMT

1 квітня 2012 року Культурно-мистецькому центру Українська книга виповнилося 10 років. Як влучно сказав Олег Хавич, “головне досягнення у тому, що Українська книга відбулася і залишилася українською книгою”. В принципі, по суті додати нема що і по цій же суті більше ні про що і не йшлося.

Люблю Українську книгу і часто туди заходжу. Але Українська книга тому й не просто книгарня, а “культурно-мистецький центр”, що тут окрім книгарні ще щось є.
Оці “ще щось” радують значно менше:
“наш формат” закрився (банально пропадає гарне приміщення позаду книгарні…),
галерею TRAFIK геть не чути (такий собі прохід до Літкафе коли книгарню вже зачинено),
Літкафе як місце проведення культурних заходів - суб’єктивно найкращі свої часи залишило далеко позаду: ще там, де були не пересварилися з “Грані-Т” і де були класні літературні вівторки (та й не тільки вівторки).

Золотий дукат, Найкраща кав’ярня, Букініст, тролейбуси, облдержадміністрація, Художній музей, дворик Ратуші – тут презентують книги, проводять літературні зустрічі, відкривають фотовиставки. А в Літкафе усього цього значно менше ніж, скажімо, два роки тому.

Навряд чи Олег Хавич не знає що і як потрібно робити; але не робить – мабуть, має інші справи. Цим потрібно постійно займатися – шукати, привозити, запрошувати, сприяти, піарити і так далі.
Книгарня – із нею все ОК, а ось інші складові “культурно-мистецького центру”, думаю, явно вимагають більшої уваги.
Я люблю Літкафе, і мені шкода бачити як там все менше відбувається цікавого.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

#Cvtwevent 31 березня – 1 квітня, Чернівці, Гойра

Wed, 28 Mar 2012 19:32:00 GMT

#Cvtwevent – перша зустріч твіттерян у Чернівцях. Учасники, здається, переважно будуть із інших міст. Доповідачі – мабуть, усі іногородні. І, хоч твіттерян у нас зовсім небагато, приємно долучитися до переліку міст зі своїми твітівентами. Власне, що довго розповідати – пряма мова:

[View the story "#Cvtwevent" on Storify]

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Нові медіа – нові можливості: ТБ, радіо, прінти і платний доступ

Wed, 28 Mar 2012 17:57:32 GMT

Серед досить багатьох цікавих виступів на конференції «Нові медіа – нові можливості 2012» найбільше запам’яталася доповідь Марселя Вааса про платний доступ до веб-версій газет. Власне, для прінтів більше нічого суттєвого не було передбачено (хіба що історія присутності в мережі Газети Виборчої) – інші акцентували увагу на радіо, ТБ, мобільних застосунках тощо.

Отже, Марсель Ваас. Він представив систему платного доступу до веб-сайтів PIANO, ідея якої наскільки проста настільки й геніальна: одна система платного доступу, до якої підключено багато паблішерів. Читач розрахувався один раз – і отримав доступ, наприклад, на місяць до усіх сайтів, які долучено до системи. Пан Марсель неодноразово наголошував, що не обов’язково потрібно залучити усіх ключових гравців медіаринку, і зовсім не обов’язково, щоб серед партнерів системи був найпотужніший із них.
Кілька цікавих моментів про систему PIANO:
1. На кожному із сайтів партнерів-учасників уверху знаходиться панель у вигляді смужки із кількома кнопками. Якщо вже оплатили доступ – тут просто залогінитися. Якщо не оплатили – прочитати про систему, обрати тарифний план і розрахуватися.
2. У Словакії місячний доступ до 11 різних сервісів коштує 2,90 євро.
3. Система наразі працює в Словакії та Словенії.
4. Кожен сайт визначає яку частину контенту зробити платною, її частка варіює від 0 до 60%.
5. Загальна сума ділиться між учасниками: бонус отримує видання, на якому відбулося підключення нового користувача. Далі – залежно від часу перебування на сайті читачів. А також – комісія системи.
6. Підключення до системи платного контенту НЕ ЗНИЗИЛО ВІДВІДУВАНІСТЬ сайтів-учасників!
7. Протягом 2012 року систему планується запровадити ще у трьох країнах.

Досить багато йшлося про радіо.
Ольга Росманова (GfK Ukraine) розповіла про інший ракурс аудиторії радіо:
1. 24% опитаних у віці 16-50 років слухали радіо через інтернет протягом останнього місяця.
2. 39.6% із них слухають радіо через інтернет 30 і більше годин на тиждень.
3. Ті, що слухають радіо онлайн (по Києву): частіше чоловіки, молодь, одружені або проживають з партнером. Частіше мають авто, вищу освіту, більш забезпечені.
Юлія Смірнова (Kiss-FM, радіо Рокс, Хіт-ФМ):
1. Люди слухають радіо через інтернет бо: краща якість / не мають приймача / слухають з комп’ютера / живуть за кордоном / користуються мобільними застосунками.
2. ХІТ-ФМ: одночасна аудиторія в інтернеті складає 20% від ефірної.
3. За рік інтернет-аудиторія ХІТ-ФМ зросла вдвічі і продовжує зростати.
4. Люди ходять на сайти радіостанцій щоб:
- послухати онлайн (20% кісс-фм)
- пошукати пісню (25% хіт-фм)
- підгледіти за ефіром через веб-камеру (13% кісс-фм !!!!!!)
- скачати подкасти програм (!!!)
- взяти участь в акції
- інше
5. Вихід радіо в інтернет потрібен щоб:
- зберегти і збільшити аудиторію
- заробити
- не відстати від інших.

Виступав представник SAY.TV – телевізійної соціальної мережі; правда, пояснити до кінця для чого потрібна ця соціальна мережа так і не зміг.

Цікаво було почути про “вектори розповсюдження кібер-ненависті” в українців (Олександр Красновський, КМІС):
1. 79% кібер-ненависті в українців поширюється через коментарі до статей, 77% – через блоги, форуми, чати.
2. 35% кібер-ненависті українців – по відношенню до політиків, 20% – до автора коментаря.

Нові для мене речі розповіла Анна Юрченко (Stanfy) – про смартфони, потреби їх користувачів. Концепція “другого екрана” – це було відкриттям. Суть у тому, що людина дивиться телевізор і паралельно користується смартфоном чи планшетом, і це користування може бути пов’язане із тим, що відбувається на екрані. Так, 29% опитаних шукали через мобільний інформацію, пов’язану із програмою, яку вони в цей момент дивилися. 19% опитаних переглядали через мобільні інформацію про продукт, побачений в телерекламі.

У завершальній дискусії «Онлайн ефір: мотивація та мета Інтернет-трансляції» взяв участь Генадій Сергеєв (ТРК “Чернівці”, радіо “Блиск”). Правда, нічого не сказав по суті, і презентації з собою також не привіз (на відміну від усіх інших доповідачів і учасників дискусії). Сказав, що за новими медіа майбутнє, і що у його каналу є сторінки в соціальних мережах та канал на ютюбі.

Щодо самої конференції «Нові медіа – нові можливості», варто відзначити гарну організацію, зручне місце, ніяких затримок чи накладок у розкладі. Самі презентації для публічного розміщення, на жаль, недоступні. З іншого боку, без живих спікерів багато з них перестають бути презентаціями.
Дякуємо організаторам!

*****

Конференція відбулася за підтримки Ради Європи. Даний проект (конференція “Нові медіа – нові можливості”) виконався в межах Українського медійного проекту «У-Медіа», що здійснює Інтерньюз Нетворк за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Афіша театру ім. О.Кобилянської на КВІТЕНЬ 2012 року

Wed, 28 Mar 2012 16:14:21 GMT

УВАГА, в розкладі відбулися зміни:

Квитки продаються у касі театру за адресою: вул. М. Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 15.00 до 19.00
Приймаються колективні замовлення.
Телефони для довідок: 52-50-85, 55-17-14

http://dramtheater.cv.ua/

неділя

12.00

тривалість вистави –1год.

18.30

тривалість вистави –2 год. 30 хв.

ЗАЧАРОВАНА ФЕЯ

казка

ШАЛЕНЕ СУБОТНЄ НАДВЕЧІР’Я

комедія на дві дії

В. Рабадан

М. Мітуа

четвер

15.30

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

ЛАВИНА

притча

Т. Джудженоглу

6 п’ятниця

16.00

тривалість вистави –1 год. 35 хв.

ТУГА ЗА МАЙБУТНІМ

проста історія

за В.Китайгородською

субота

18.30

тривалість вистави –2 год. 30 хв.

КАЛИНОВА СОПІЛКА

містична драма

за О. Забужко

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

18.30

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КОТА ЛЕОПОЛЬДА

казка

ЛАВИНА

притча

А. Хайт

Т. Джудженоглу

середа

10.30

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

КІШЧИН ДІМ

музична казка

С. Маршак

четвер

11.00

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

КІШЧИН ДІМ

музична казка

С. Маршак

субота

18.30

ПРЕМ’ЄРА

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

комедія на дві дії

Г.Квітка-Основ’яненко

неділя

12.00

тривалість вистави – 1 год. 20 хв.

18.30

ЯК НАСТУНЯ ЛЕДЬ НЕ СТАЛА МАРОЮ

музична казка

ПРЕМ’ЄРА

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

комедія на дві дії

В. Ілюхов

Г.Квітка-Основ’яненко

вівторок

14.00

тривалість вистави –2 год. 20 хв.

СОЛОДКА ДАРУСЯ

драма на три життя

за М. Матіос

середа

15.00

тривалість вистави –2 год. 10 хв.

СОН ЛІТНЬОЇ НОЧІ

феєрія

В. Шекспір

субота

12.00

18.30

тривалість вистави – 1 год. 40 хв.

ІЛЮЗІЇ ВАЛЬСУ

мелодрама

за О.Кобилянською

неділя

12. 00

тривалість вистави – 1 год. 10 хв.

18.30

КІШЧИН ДІМ

музична казка

ПРЕМ’ЄРА

ШЕЛЬМЕНКО-ДЕНЩИК

комедія на дві дії

С. Маршак

Г.Квітка-Основ’яненко

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Прощавай, «Битва націй»! Привіт, «Середньовічний Хотин»

Mon, 19 Mar 2012 20:44:09 GMT

Битву націй в Хотині ми вже навряд чи колись побачимо. Це закономірно: фестиваль виріс, без зайвої скромності (раніше про це говорилося якось дещо неупевнено і сором’язливо, тепер – у повний голос) іменується Чемпіонатом світу з ІСБ (історичного середньовічного бою). Цього року битися будуть 13 збірних: України, Росії, Білорусі, Польщі, Квебеку, Італії, Німеччини, Данії, США, Ізраїлю, Австрії, Бельгії, Молдови.

Кілька цитат про Битву націй-2012:

я рад сообщить, что «Битва Наций» пройдет с 30 апреля по 3 мая в Варшаве

«Битва Наций» – это своего рода клуб лучших бойцов, высшая лига. Поэтому Варшава была выбрана с позиции удобства, логистики: для участников важно наличие международного аэропорта, удобной транспортной развязки, визовый режим и т.д.

К сожалению, в Варшаве нет средневековых замков, но для удобства участников и зрителей мы все же решили проводить мероприятие в крупном городе, где развита необходимая инфраструктура. Форт Бема – форт 19 века, и ничто не сравнится с нашим любимым Хотином, но мы постараемся создать наиболее приближенную к аутентичной атмосферу, используя для этого декорации

К привычным уже номинациям «поединок» 1 на 1, групповым боям 5 на 5 и массовым бугуртам 21 на 21 добавляются профбои. В них каждая страна может заявить до трех бойцов. Бои проводятся с учетом весовых категорий, каждый бой – три раунда по три минуты. Кроме того, вводится номинация бугуртов «все на всех»

мы надеемся, что в этом году получится ввести систему видеонаблюдения за боями и позицию видеомаршала. … теперь судейство будет основываться в первую очередь на системе видеоповторов, которая будет подразумевать быстрый доступ к видеоархивам, что сделает принимаемые решения объективными.

Антон Трубніков, організатор

А тепер про “Середньовічний Хотин”.
“Середньовічний Хотин” – Перший міжнародний фестиваль історичної реконструкції.
Проходитиме з 29 квітня по 2 травня 2012 року в Хотині:

Що в програмі? Ось дивимось;
знову кілька цитат:

Хотин – это родина «Битвы Наций», и мы любим и уважаем это уникальное и красивейшее место, а также наших постоянных зрителей … по разным причинам в Варшаву могут поехать не все реконструкторы с территории наших стран. Именно для них будет организован первый международный фестиваль «Средневековый Хотин», в рамках которого впервые на территории Хотинской крепости будут проводиться конные бои в полный контакт, конные сшибки, а также пешие бои, которые успели полюбиться нашим зрителям.

Будут участвовать клубы исторической реконструкции из России, Украины, Беларуси, Польши, возможно, Прибалтики и Молдовы

если на «Битве Наций» – только бои в полный контакт, то «Средневековый Хотин» – это фестиваль, общение, совместные маневры, большие интересные бугурты по разным правилам (как полноконтактным, так и в средний контакт), поэтому в мероприятии может участвовать гораздо более широкий спектр бойцов

будет крупный международный лучный турнир, в котором будет около семи стран-участниц

На «Средневековом Хотине» большинство боев будут проходить по правилам среднего контакта

«Средневековый Хотин» будет похож на стандартные фестивали: Изборск, Грюнвальд, Куликово поле и т.д. Это будет хороший и большой фестиваль реконструкторов для зрителей и участников

будет интересная конная программа (работа с оружием и снарядами, стрельба и метание, а также самый жесткий турнир на копьях, в котором оппоненты стараются выбить друг друга из седла)

Антон Трубніков, організатор

Тобто що таке по суті “Середньовічний Хотин”? – Це фестиваль історичної реконструкції, куди приїдуть ті, хто до Варшави не потрапив. З іншого боку, не варто квапитися із тавром “третього сорту” (чи другого) – з точки зору глядачів усе може бути навіть більш цікаво, ніж у минулі роки. Якщо тоді весь акцент був на боях – тепер буде багато “показухи”, можливо, більше уваги буде до майстер-класів, ярмарку. Та й “кінні” дисципліни на “Битві націй” не представлені – вони мають усі шанси стати найвидовищнішим дійством фестивалю.

Звичайно, це буде “не те”, усі основні події в ці ж дні розгортатимуться в Польщі. Але усе одно буде яскраво і цікаво для глядачів. Зрештою, це було неминуче: фестиваль явно виріс, а добратися до нашого Хотина з далеких країн дуже і дуже нелегко…

Ми залишаємось інформаційними партнерами “Битви націй” і будемо транслювати наживо обидві події – і Чемпіонат із Варшави, і Фестиваль із Хотина.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Муніципальний благодійний бал 2012

Sun, 26 Feb 2012 17:01:01 GMT

[багато фото з балу дивимось у альбомі на Facebook]
Благодійний аукціон, який відбувся під час балу, зібрав 188,5 тисяч гривень, ще 11.5 тисяч назбиралося у скрині для пожертв; крім того – 230 запрошень по 600 гривень кожне.

Найдорожчий лот – український національний вишитий жіночий костюм, продано за 80 тисяч гривень генеральному директору ТОВ “Чернівціжитлобуд” Василю Морозу. Віталій Михайлішин придбав за 8 тисяч гривень картину, на якій зображено вулицю Ґьоте.

Гості балу – чиновники, депутати міської та обласної рад, керівники підприємств, підприємці, – кожного з них урочисто оголошували на вході. На червоній ковровій доріжці їх зустрічав секретар міської ради Віталій Михайлішин із дружиною Тетяною. Далі гості спілкувалися між собою, пригощалися біля фуршетного столу, дивилися виставлені на аукціон лоти.

Власне бальна частина – це музика від малого симфонічного оркестру обласної філармонії під керівництвом диригента Йосипа Созанського і хореографія від ансамблів бального танцю “Промінь” та “Молодість” під керівництвом танцмейстра вечора Володимира Хоміцького.
Танцювали вальс, танґо, румбу; запрошували гостей балу. Гарно було відпрацьовано цей момент: танцмейстер розповідає кілька слів про наступний танець, танцюристи демонструють його виконання а потім запрошують гостей балу. Було невимушено й органічно.

Благодійний аукціон – ключова подія балу; за кожен лот велася досить напружена боротьба. Серед лотів – вишиті рушники, гобелен, картини, кераміка, вишитий жіночий костюм, інші предмети мистецтва; а також футбольний м’яч з автографами футболістів ФК “Буковина”.
Історія найдорожчого лоту – вишитого жіночого костюма із особистої колекції Заслуженої артистки України Марічки Лобурак – просто дивовижна. У 1944 році жінка отримала похоронку на свого чоловіка, усі вважали його загиблим. Але вона вірила, що він живий, і сіла вишивати собі костюм. Вирішила, що як довишиває – чоловік повернеться. Так і сталося – вона зустрічала його у цьому вишитому костюмі.
Хто не виграв жодного лоту – мав нагоду долучитися до благодійності вкинувши гроші до скриньки для пожертв.

Після завершення благодійного аукціону гості почали розходитись. Ще виступили дует «Скриня» Марічки та Володимира Лобурак і ансамбль «Менестрель» філософсько-теологічного факультету ЧНУ. На цей час, мабуть, добра половина гостей уже розійшлися.

Далі почалася “естрадна” частина – яку балом вважати уже навряд чи можна. Виступав естрадний колектив ресторану “Україна”, композиції звучали відповідні: “діскобой”, “ваше благородие”, “офицеры-россияне”, “синий иней”, “стюардесса по имени Жанна” і так далі. До цього часу залишилися переважно лише гості, яким така музика була до снаги – і їм, схоже, було значно веселіше аніж під час бальної частини вечора.

Були також політично забарвлені вставки на кшталт “фракція партії регіонів у міській раді відає всіх, цей бал для вас”, або “танці продовжуються від фракції партії регіонів у міській раді”. Перед цим подібне звучало від імені фронту змін.
Назви політичних сил – я вважаю, що цього не мало бути під час благодійного балу.

Окремо хочеться відзначити “фотослужбу” балу: гості мали можливість сфотографуватися на фоні святкового банера, і цього ж вечора отримати у подарунок роздруковані світлини.

Один з лотів – вишитий рушник

М’яч з автографами футболістів ФК “Буковина”

Найдорожчий лот і новий власник вишитого костюма Василь Мороз

Костинян Микола / bukovynaonline.com

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Афіша театру ім. О.Кобилянської на БЕРЕЗЕНЬ 2012 року

Fri, 24 Feb 2012 23:29:23 GMT

УВАГА, зміни! У неділю 18 березня о 18.30 замість вистави “Лавина” відбудеться комедія “Шалене суботнє надвечір’я” М. Мітуа.

Інші заходи у театрі:
15.03 19:00 Концерт cтаса П’єхи
16.03 19:00 КВН Ліга «Торнадо»
21.03 19:00 Концерт дуету «Кролики»

Квитки продаються у касі театру за адресою: вул. М. Лисенка, 2.
Каса працює з 11.00 до 14.00 та з 16.00 до 20.00
Телефони для довідок : 55-17-14, 52-50-85
(c) Наталка Федорович, завліт Театру

За підтримки:
Розробляю дизайн сайтів та логотипів будь-якої складності. Роботу виконаю швидко, якісно і за помірними цінами.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Муніципальний благодійний бал відбудеться 24 лютого у Чернівцях

Mon, 13 Feb 2012 11:13:38 GMT

24 лютого 2012 року відбудеться традиційний Муніципальний благодійний бал, який проводить Чернівецька міська рада спільно з Чернівецьким міським благодійним фондом «Милосердя». Будемо раді бачити всіх бажаючих серед знаних благодійників нашого міста.

Під час балу відбудеться благодійний аукціон – акція Чернівецького міського благодійного фонду «Милосердя». Кошти, зібрані під час аукціону будуть спрямовані на допомогу важкохворим дітям.

Муніципальний благодійний бал розпочнеться о 19:00 в ресторані «Україна», який знаходиться за адресою м. Чернівці вул. Комарова, 1.

Вхід за запрошеннями.
Запрошення на бал можна придбати у приміщенні Чернівецького міського благодійного фонду «Милосердя» за адресою вул.Університетська, 18. Контактні телефони : (0372) 52-59-70, 52-62-61, 51-57-67.
(c) прес-центр МР

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Муніципальний благодійний бал відбудеться 24 лютого у Чернівцях

Mon, 13 Feb 2012 11:12:24 GMT

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Муніципальний благодійний бал відбудеться 24 лютого у Чернівцях

Mon, 13 Feb 2012 11:09:59 GMT

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

ЛАВИНА по-чернівецьки

Sun, 29 Jan 2012 19:26:42 GMT

У нашому театрі постановку побачили по-своєму; мабуть, не варто було.

“Лавина” – п’єса сучасного турецького драматурга Тунджера Джюдженоглу (доступна у вільному доступі в гарному українському перекладі). Дуже сильна п’єса, сповнена глибокого символізму і людського трагізму. Вона про те, що стосується кожного з нас зокрема і нашого суспільства в цілому. Воістину глобальний твір, актуальний для будь-якого часу і для будь-якої спільноти.

У нашому театрі ставили вистави за прозовими творами, за мотивами поезій і навіть за власноруч зібраними біографічними даними – усе це вимагало складної адаптації матеріалу до театральної сцени. Але у цьому випадку навряд чи можна було придумати щось краще, аніж задумав автор.
Кілька цитат:

… Крізь шибки видно бурульки, що звисають із даху. На стіні висять дві рушниці, дулами одна до одної, прикладами врізнобіч. У тому, як їх розвішано, є певна естетика. …

… Панує повна тиша… Ця тиша зберігатиметься до кінця вистави. Всі дійові особи намагаються пересуваються по сцені майже беззвучно. Таке враження, що це уповільнене кіно. Всі розмови аж до самого фіналу ведуться пошепки. Глядач повинен відчувати, що герої остерігаються голосно розмовляти, шуміти, і цей острах дедалі зростає. …

Оця тиша (ПОВНА тиша) – ключовий задум автора! Саме вона мала забезпечити неповторну атмосферу страху перед лавиною. Передати найтонші емоції, підсилити історію кожного з персонажів, занурити глядачів у атмосферу страху на фоні численних конфліктів.

У п’єсі немає нічого схожого на атмосферу радості й піднесення, яка часто панувала на сцені; старий чоловік (дідусь) зовсім не такий, як задумав автор. У п’єсі немає також постільних сцен, немає шлюбної ночі молодих, немає хтивих сцен між чоловіком та жінкою.
В оригіналі увесь час панує стан пригнічення, страху і конфлікту – як внутрішнього, так і між персонажами. Така атмосфера за допомогою цілковитої тиші мала передатися до глядачів, глядачі мали відчути ці емоції на собі.
У п’єсі усе надзвичайно тонко, тонко і максимально виразно. Порівняно із п’єсою вистава виглядає значно грубішою, зосередженою на власне історії та подіях, а не на настрої та емоції.

Повитуха під важкий марш, одягнена як сучасна медсестра; вартові у військових камуфляжах і масках на обличчях; старійшини, схожі на прибульців зі старих голівудських фільмів… Персонаж “зі світла”, гадаю, теж не надто справився з роллю.
МНС, яке попереджає про небезпеку сходження лавин – як воно стикується із традиційним ладом у поселенні, зі старійшинами, зі своїми власними законами? З одного боку – власні традиції, власні закони, власні старійшини, а з іншого – атрибути централізованої влади у вигляді МНС, камуфляжів, вбрання повитухи.
Після попередження від МНС про тишу не вдалося витримати і зробити ефектним та зрозумілим момент із чоловіком у залі, в якого “задзвонив” телефон і який голосно відповів на дзвінок.
Очевидно, цей і деякі інші моменти були таким собі “заграванням” із публікою. Але якщо змінювати щось у самобутньому творі, додавати до нього щось своє – це велика відповідальність.

Можливо, режисерка засумнівалася у майстерності акторів, у їх здатності передати усе те, що задумано автором – і вирішила дещо спростити виставу; зробити матеріал більш “звичним”. Відповідно, гра акторів також часто виглядала досить “звичною”: було чимало сцен де актори виглядали схожими на свої інші образи із інших вистав, такі паралелі легко виринали з пам’яті і образи не менш легко перегукувалися між собою.
Можливо також, що режисерці, під впливом численних поставлених вистав, не вдалося працювати “по-іншому”, “по-новому” – і вона зробила це у звичний спосіб.

Я глибоко переконаний, що п’єса не потребувала адаптування. Принаймні, такого адаптуваання. Вона жодним чином не застаріла, її написано у 2001 році, і автором чітко зазначено:
Час: Наші дні.
Місце: Будь-яка країна.

Разом з тим, була майже повна зала, люди аплодували стоячи. Звичайно, вистава значно краща за попередню прем’єру зі стрінгами.
Мабуть, не варто було читати п’єсу перед переглядом вистави. Надто вона сильна, глибока і багатовимірна.

Із радістю вислухаю в коментарях відмінну від цієї точку зору, але закликаю спершу прочитати п’єсу – це займе зовсім небагато часу, але принесе масу задоволення.

Понад 30 гарних світлин з вистави у альбомі на Фейсбуці.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Маленький каталог великого Федірка або Свині не винні

Fri, 27 Jan 2012 15:50:57 GMT

Усі чули про “Українську осінь в колі друзів” Федірка у 93-му? Учора мали нагоду побачити відео в Літкафе.

Власне, усе так і було: виставкова зала, розкидані яблука, свині бігають, люди п’ють і говорять одне про одного хороші речі. Потім свиню ріжуть, шмалять паяльною лампою, ну й усе що робиться коли ріжуть свиню.
Оце вчора у Літкафе можна було побачити на відео – яблука, свині, значно молодший Федірко, модні на той час турецькі светри і все решта.

І не думайте, ні-ні, це було не щось там, а прорив українського мистецтва, ні більше ні менше. Люди по селах просто ріжуть свиней, і нічого в тому немає, бо вони просто люди, а не великі митці. А великі митці не просто ріжуть свиню (великі митці взагалі нічого просто не роблять) – вони здійснюють прорив звідкісь-там кудись-там. Під музику. Але головне – що їх показують по телевізору.

Федірко любить телебачення. Сам казав учора. Бо ж як його не любити? Сучасне мистецтво – воно таке: хто в телевізорі – той митець. Перестали показувати – ну ось, був митець, а й не стало; де він тепер, чим займається?
Щоб показували по телевізору потрібна картинка, і люди, і щоб виглядало як завгодно – але щоб про це говорили.
Щоб про це говорили – потрібно казати різні протирічні штуки, час від часу у зневажливій манері згадувати якісь гучні імена (політиків, олігархів), назви організацій (бідна спілка художників!), ну й, звичайно ж, перебувати “в образі”. В образі, знаєте, такого митця – багатостраждального, який обрав цей такий страшенно нелегкий шлях, який, можна сказати, мученик, розумієте, він щодня жертвує чимось заради простих смертних. Жертвує, щоб донести щось, щоб показати щось – бо ж певна річ, самі вони, як мавпочки, нічого не бачать, нічого не чують, нічого не кажуть і нічого не розуміють. Федірко дуже через це страждає. Візуально видно.

Федірко любить молодь. І страшенно прагне щось тій молоді донести – про мистецтво, про покоління, про бачення справжнього і так далі. Скоріш за усе, безуспішно – але ж така доля у великого митця.

Федірко любить Арсенія Петровича. Каже, у Чернівцях народився він, Федірко, і Яценюк – і все, більше видатних людей з Чернівців нема. А Юлію Володимирівну він більше не любить. Каже, “ще тоді” казав, що від неї “одні туфлі й залишуться”.
З Чернівцями окрема історія: в якись момент він їх любить, а в інший не може більше тут жити – важка доля митця, знаєте.

Національну спілку художників України теж не любить. Правда, “на жаль, ще є” її членом.
Міська рада підтримує вихід його каталогу – але він її теж не любить, каже, це “сільська рада”. Мовчить, жде, бо ж, може, не усі помітили оту “сільську”. За кілька секунд виправляється – “ой, вибачте, міська тобто”. Це він збирається зробити міцніший пам’ятник невідомому корупціонеру і поставити напроти “сільської ради”.

Маленький каталог великого митця

Після перегляду відео мало бути, здається, пригощання салом.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Перший офіцерський бал у Чернівцях

Sun, 22 Jan 2012 11:36:59 GMT

20 січня у Георг-палаці відбувся Перший офіцерський бал у Чернівцях

Цей офіцерський бал, відзначили організатори, – намагання відновити традиції 19 століття, коли у Чернівцях відбувалися офіцерські бали.
Досить ризиковане у наш час починання (взагалі, відновлення втрачених традицій – справа досить складна й ризикована), але вдалося головне – створити вишукану бальну атмосферу.
Суворий дрес-код: офіцери на службі – парадний мундир, офіцери запасу – парадний мундир або смокінг, дами – довга вечірня сукня.

На вході гостей балу зустрічав Віталій Михайлішин з дружиною, кожній дамі дарували невід’ємний бальний атрибут – вишукане дзеркальце.
Після привітальних слів від офіційних осіб розпочалася танцювальна програма: вальсували запрошені професійні танцюристи, вальсували офіцери з дамами, вальсували офіційні особи – Віталій Михайлішин з дружиною, Михайло Папієв – переважно із директоркою Художнього музею Інною Кіцул.
Офіцери старшого віку, на перший погляд, вальсували упевненіше й вільніше; разом з тим, кращою парою балу медійне журі визнало молоду пару – Максима і Наталію Павлюків. Безперечно, така подія багато кого надихне на уроки з бальних танців.

Вишукані наряди, зачіски, музика, танці – вочевидь, цього бракує у нашому нинішньому житті; для жінок відчути себе справжніми дамами на балу, бути запрошеними до вальсу ґалантним кавалером – незабутні враження, які подарував їм цей бал.
Не усім, звісно ж: деякі дами відверто нудьгували від браку чоловічої уваги – їхні кавалери надавали перевагу спілкуванню в чоловічій компанії і були не надто уважними до своїх дружин. Деяким парам бракувало вишуканості – але в цілому гості пройнялися атмосферою і долучилися до її творення.

На бал завітало близько 100 пар, дуже різного віку: від поважних полковників із дружинами до зовсім юних лейтенантів із дамами.

Для визначення найгарнішої пари балу було утворено медійне журі – до якого увійшли представники телеканатів “Інтер”, “1+1″, 5 каналу, ТВА, ТРК “Чернівці”, державного телебачення.

О 22:30 розпочалася танцювальна програма під музику естратного ансамблю Георг-палацу – і Меладзе у їх виконанні був, мабуть, дещо зайвим (як і Повалій з Басковим та подібні до цих композиції). Наступного разу варто дотримати усю музичну частину в дусі класичної оркестрової музики.

Дуже вдало було розміщено великий банер із логотипом балу – на фоні якого усі бажаючі могли сфотографуватися на пам’ять; працював фотограф Ігор Тимофійчук, до якого можна було звернутися за професійним фото.

Максим Павлюк, майор, начальник центру автоматизованих засобів управління обласного військкомату із дружиною Наталією – найгарніша пара балу; отримали у подарунок кавовий сервіз. Пані Наталія займалася бальними танцями, її чоловік окремо танцям не навчався.

Пана Папієва танцювати навчила дружина, яка професійно займалася народними танцями;
пан Михайлішин зізнався, що танцям ніде не навчався (втім, помітно цього надто не було – вони із дружиною дуже багато танцювали і виглядали вправними танцюристами) – але пообіцяв, що до наступного балу 100% навчиться танцювати.

диригент Йосип Сазанський – створював неповторну музичну атмосферу

один із двох гарних фуршетних столів

Ось таке дзеркальце отримала у подарунок кожна запрошена дама; напис – “Творимо традиції рідного міста разом!”

Організатори – Чернівецька міська рада спільно із Чернівецьким обласним військовим комісаріатом, Управлінням СБУ в Чернівецькій області та Чернівецьким прикордонним загоном; бал приурочено 20 річниці утворення цих силових структур.
Музичний супровід – малий симфонічний оркестр обласної філармонії, диригент – Йосип Сазанський; а також – оркестр 300 полку.

Варто дивитися також понад 50 фото у альбомі на Facebook.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Красноїльська маланка 2012

Mon, 16 Jan 2012 11:11:02 GMT

Автентична, самобутня, традиційна, непопсова (на противагу Вашківецькій) – але вже не така й маловідома Красноїльська маланка.

Якщо раніше Ірина Пустиннікова розміщувала у себе фотозвіти з Красноїльська і в коментарях люди намагалися вгадати що це і де це – то цього року Красноїльськ уже не терра інкоґніта. Стільки крутих фотокамер давно не бачив в одному місці. Багато молоді приїхало з Києва спеціально на маланку, дізналися про неї в інтернеті.

Тобто з одного боку – Красноїльська маланка залишається автентичною і самобутньою, а з іншого – уже не така замкнута, стає, так би мовити, туристичним надбанням. Бачу в цьому певні ризики для цих давніх традицій – сподіваюсь, масовість заходу не спричинить до зниження його привабливості.

Надзвичайно цікаво приїхати 14-го січня до Красноїльська раніше і піти на якись кут селища – походити із маланкою, побачити як це відбувається по-справжньому, доки не перетворилося на масовий захід на майдані перед селищною радою. Селяни, маланка, і ніяких туристів – ще й з погодою цього року пощастило. В середньому господарі давали маланкарям 200 гривень – про що комендант маланки голосно оголошував кожного разу.
Потім, коли маланки сходяться на центральній дорозі і прямують до селищної ради – там уже купа народу, фото-відеокамер (мильничок, мобілок тощо), галасу; словом, далеко не так цікаво.

Години з другої перша маланка вже маланкує під селищною радою; далі – по черзі, аж до темноти; найефектніші маланки виступають десь із четвертої години.
Чекаємо на кіно від Дмитра Сухолиткого-Собчука, цього року вже має бути завершене.

Зараз дещо двоякі відчуття: з одного боку, хочеться донести до усіх про таку гарну традицію; з іншого боку – не хочеться, щоб туди наступного року “понаїхало” надто багато зайвих туристів:)

Як завжди, варто дивитися і читати про Красноїльську маланку в Ірини Пустиннікової;

Значно більше фото можна подивитися у нашому альбомі на Фейсбуці.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Наймасовіша коляда у Вижниці

Tue, 10 Jan 2012 13:23:23 GMT

615 виконавців коляди “Нова радість стала” зафіксовано представниками Книги рекордів України у Вижниці 8 січня 2012 року о 15:00.

Наймасовіша районна коляда, наймасовіша коляда у малому гірському містечку – такі рекорди України було зафіксовано у Вижниці восьмого січня.
До коляди долучилися шкільні колективи, сільські колективи, представники церковних конфесій, два колективи із міста Бровари Київської області, мистецькі школи та усі охочі.
Як бачимо з першої світлини, долучився до рекордного виконання коляди і батько співочого депутата обласної ради Віталія Ткачука – голова Вижницької РДА Василь Ткачук; мабуть, співоцтво – це у них родинне.

Після спільного виконання коляди “Нова радість стала” було невеличке частування усіх бажаючих.
Дуже гарна світла подія, шкода, що її не було належним чином анонсовано; дізналися про неї практично випадково, а встановити час так і не вдалося – довелося їхати до Вижниці навмання.
Щодо рекорду – важко сказати скільки було виконавців, але дещо підозріло, що одразу після рекордного виконання коляди представник Книги рекордів України одразу оголосив результати і назвав цю цифру: 615 зафіксованих виконавців (очікувалося 500).

Більше фото (близько 30) – у альбомі на сторінці у Facebook.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Найкращі фото світу 2011 / 2011 рік у світлинах

Fri, 30 Dec 2011 22:03:44 GMT

Продовжуємо гарну традицію представляти найкращі фото року, що минає (за 2010 рік дивимось тут, за 2009 тут). Новорічні свята – саме час насолодитися переглядом дивовижних фото з усього світу, пригадати яким він був, 2011 рік; зробити для себе якісь узагальнення, підбити підсумки.
Отже, найкращі світлини 2011 року, світопис найяскравіших подій, історія у кольорах:

1. The Big Picture від The Boston Globe:

The Year in Pictures: Part I

The year in Pictures: Part II

The Year in Pictures: Part III

2. In Focus with Alan Taylor від The Atlantic (Алан Тейлор – засновник The Big Picture, пішов з проекту і заснував Ін Фокус; саме тому формати доволі схожі):

2011: The Year in Photos, Part 1 of 3

2011: The Year in Photos, Part 2 of 3

2011: The Year in Photos, Part 3 of 3

3. National Geographic:

Winners of the National Geographic Photo Contest 2011

(те саме на сайті першоджерела, але явно гірше організовано для перегляду)

Photo of the Day: Best of 2011

Best Space Pictures of 2011: Editors’ Picks

Pictures: Best Environmental Photos of 2011 Named

Best News Pictures of 2011: Your Picks From Nat Geo News

Best Wallpapers of 2011

Best Travel Pictures of 2011 Named

Ten Years of Photo of the Day

Best Micro-Photos of 2011

4. TIME:

TIME Picks the Top 10 Photos of 2011

TIME Picks the Most Surprising Photos of 2011

TIME Picks the Best Viral Photos of 2011

TIME’s Best Photojournalism of 2011

In Memory of Photographers We Lost in 2011

TIME’s Best Portraits of 2011

TIME Looks Back at The Best Photos… of Photos from 2011

TIME’s Best of 2011: Animals in Peril

LightBox’s Top 10 Posts of 2011

5. За версією Рейтерс:

Pictures of the year: 2011

Pictures of the year: Strange and unusual

Best photos of the year 2011

6. The wall street journal (поділено на рубрики; а також – за місяцем та регіоном):

2011 year in photos

7. Flickr Hive Mind. Як і минулого року, Flickr має свою думку; навіть дві:

Flickr Hive Mind

Year in Photos 2011

8. guardian:

iPhone photos of 2011 – in pictures

Been there photographs of the year 2011

Unicef photo of the year 2011

9. globalpost.com:

50 Best Photos of 2011

10. buzzfeed.com:

The 45 Most Powerful Images Of 2011

11. naturesbestphotography.com:

2011 competition winners

12. Бомбова підбірка від БІБІСІ:

Pictures of the year 2011

Year in pictures: Asia 2011

Year in pictures: India 2011

Year in pictures: China 2011

In Pictures: Arts & Entertainment in 2011

In pictures: 2011 as seen from space

In pictures: Focus on Africa in 2011

Your pictures of the year 2011

13. The New York Times:

2011: The Year in Pictures ARAB SPRING

2011: The Year in Pictures OCCUPY

2011: The Year in Pictures NATURE

2011: The Year in Pictures THE WORLD

2011: The Year in Pictures MILESTONES

14. nationalpost.com:

25 best sports photos of 2011

15. ria.ru:

Выбор РИА Новости: лучшие фотографии 2011 года

16. World Press Photo, найпрестижніший у світі конкурс фотожурналістики:

World Press Photo 2011 Winners gallery

(також можна подивитися на сайті the guardian)

Таким був 2011 рік у світлинах. Закономірно – дуже багато фото присвячено протестам.
Намагався знайти підбірку найкращих українських фото 2011 року – не вдалося, якщо десь бачили такі – поділіться у коментах;
приємного перегляду!:)

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Сертифікат UNESCO для Резиденції

Sat, 17 Dec 2011 15:38:15 GMT

Михайло Папієв, голова Чернівецької ОДА, передає на довічне збереження сертифікат ЮНЕСКО Степанові Мельничуку, ректору ЧНУ; 15 грудня 2011 року, Мармурова зала ЧНУ

Сертифікат Михайлу Папієву вручила начальник секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО МЗС України Роксолана Іванченко. Голова ОДА, у свою чергу, передав сертифікат ректору ЧНУ Степану Мельничуку на довічне збереження; розповів також про “буферну зону” і про відповідальність місцевої влади за збереження культурної пам’ятки, про дороги і фасади, які буде відремонтовано і відреставровано.

Степан Мельничук розповів про тривалу процедуру внесення до культурної спадщини, про хвилювання у день доленосної сесії ЮНЕСКО, про те, як отримав результат смс-кою.

З вітаннями виступили генеральні консули Чехії та Польші у Львові, генеральний консул Румунії у Чернівцях, перший секретар посольства Ізраїлю в Україні, представник фонду Главкових у Празі, ректор Сучавського університету імені Штефана чел Маре.
Усі відзначали винятковість події, висловлювали найщиріші привітання.

Хор “Резонанс”, художній керівник – Андрій Плішка

Чому саме Михайло Папієв отримав сертифіката – важко сказати; тому, що “перша особа краю” – причина не надто переконлива. Мабуть, у рамках всезагальної вдячності йому за усе, що відбувається у краї.

Тепер Україна має п’ять об’єктів, внесених до Світової спадщини ЮНЕСКО, один із яких – наша Резиденція метрополитів.

Значно більше фото у альбомі на ФБ.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.

Аби була Аби книжка і Очеретяний кіт

Fri, 09 Dec 2011 21:33:30 GMT

Сьогодні в Шепетівці Бойченко уже вдруге представив свою “Аби книжку” під музику Миколи Доляка та Романа Кріля з Очеретяного кота (вперше – у “Найкращій кав’ярні”, ще до виходу книги).

Не знаю наскільки жарт, що “поезії під музику і дурний може, а от есеїстику – …”, але звучало гарно. Підібрали музику, класно грали – і все було доречно.
Бойченко уміє класно писати, і читати, виявляється, теж; і приємно й цікаво послухати про місток у Польщі, про правдивого бармена, про жіночок у поїзді.
Але нашо стільки політики? Злободенні теми, актуальні тут і зараз – чи варто на них витрачатися? Ющенко, Янукович, донецькі…
- от шо б ти йому сказав, якби він зараз сидів отут біля тебе? – переповідає Бойченко підслухану на сільській зупинці розмову двох добродіїв, які говорили про Януковича;
- та пішов він на х*й, не хочу з ним говорити.

Думаю, Олександрові варто цю відповідь взяти на озброєння, у трошки розширенішому варіанті: “пішли вони всі на х*й, не хочу про них писати”.

Після музично-літературної частини – невеличка автограф-сесія; книги можна було придбати на вході.

А ще – трошки спізнився, але так зрозумів, Бойченко говорив саме про те, що закривається додаток до Молодого буковинця – Трохи культури, де він був, здається, головним редактором.
Шкода якщо так. Сам ніколи його не читав, але шкода.

Originally published at Буковина online. You can comment here or there.